Чи суперечить інституту множеності злочинів принцип «non bis in idem»

Конституційне положення про неможливість двічі бути притягненим до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення (ч. 1 ст. 61 Конституції Україною), відоме ще як принцип «non bis in idem», неодноразово ставало предметом фахового обговорення. Зокрема, досить розповсюдженою є думка про те, що низка положень чинного законодавства України, яке врегульовує особливості кримінальної відповідальності за деякі прояви множинності злочинів, не відповідає зазначеному принципу.

Проблеми кваліфікації злочину, передбаченого статтею 368 Кримінального кодексу Укарїни

У статті розглянуто проблемні питання кваліфікації злочину «прийняття пропозиції, обіцянки одержання неправомірної вигоди службовою особою». Ідеться зокрема про можливість визнання злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України, малозначним діянням; відмежування цього злочину від зловживання впливом як самостійного корупційного делікту; кваліфікацію одержання службовою особою неправомірної вигоди за дію (бездіяльність), яку ця особа з урахуванням свого службового становища об'єктивно вчинити неспроможна; співвідношення одержання службовою особою неправомірної вигоди, поєднаного з вимаганням, і такого злочину проти власності, як вимагання, учинене службовою особою з використанням свого службового становища.

Проблеми застосування й удосконалення кримінально-правової заборони, присвяченої незаконній порубці лісу

У статті з урахуванням здобутків кримінально-правової доктрини та на підставі проведеного аналізу матеріалів судової практики розглядаються проблеми питання тлумачення й застосування статті 246 Кримінального кодексу України «Незаконна порубка лісу». Надаються пропозиції щодо вдосконалення цієї кримінально-правової заборони.

Кримінально-правові спекти провокації підкупу

У статті аналізується склад злочину, передбаченого статтею 370 Кримінального кодексу України «Провокації підкупу», розглядаються питання кваліфікації цього службового злочину. Обгрунтовується положення про доцільність збереження вказаної кримінально-правової заборони.

Про місце норм, що передбачають відповідальність за злочинні посягання на систему оподаткування, у системі Особливої частини Кримінального кодексу України

Пропонуючи у свій час власну класифікацію злочинів у сфері господарської діяльності і виокремлюючи серед них злочини проти системи оподаткування, я виходив з того, что критерієм поділу діянь, передбачених нормами, об'єднаними у розділ VII Особливої частини КК України, на види (группи) має виступати видовий (підгруповий) об'єкт злочинів.

Поняття злочину. Класифікація злочинів

Злочин – одна з фундаментальних категорій кримінального права, клю-чове для цієї галузі права поняття, яке покладено в основу всіх інших кримі-нально-правових понять та інститутів. Термін «злочин» є складним словом, що утворене з іменника «зло» і дієслова «чинити» та означає «вчинення зла», «вчинене зло».

Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання: поняття, правова природа, значення

Призначення покарання – одне з основних питань, вирішуваних судом при постановленні вироку. Воно потребує належної правової регламентації з тим, щоб злочинці несли за вчинене заслужене покарання, а відповідна діяльність суду була б по можливості позбавлена суб’єктивізму і не перетворювалась б на свавілля. Призначення незаконних і несправедливих покарань не лише ускладнює або унеможливлює досягнення вказаних у ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, а й підриває авторитет правосуддя, призводить до скасування або зміни вироків, порушує права та свободи людини. Однією із загальних засад призначення покарання згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України є призначення покарання з урахуванням обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Проблеми кваліфікації шахрайства

Традиційною особливістю шахрайства (ст. 190 КК України) вважається те, що потерпілий, воля якого сфальсифікована об-маном чи зловживанням довірою, бере безпосередню участь у передачі майна чи права на нього. При цьому потерпілий пере-конаний у тому, що розпоряджається майном за власною волею, у своїх інтересах (якщо потерпілий – власник майна), інтересах власника (якщо потерпілий – особа, якій ввірене чи під охороною якої перебуває майно) або принаймні не на шкоду цим інтересам.

Законодавство України про кримінальну відповідальність за лочини у сфері господарської діяльності – час визначитися зі стратегією розвитку

Статтю присвячено осмисленню існуючих тенденцій кримінально-правової охорони господарських відносин, а також з’ясуванню перспектив розвитку кримінального законодавства України про злочини у сфері госпо-дарської діяльності. Встановлено, що рисами сучасної кримінально-правової політики у сфері охорони господарської діяльності є постійна зміна її век-торів і суперечливість, внесення законодавчих змін без належного теорети-чного обґрунтування і нерідко відсутність у цих новелах практичного сенсу. На підставі аналізу відповідних кримінально-правових новел констатовано відсутність сформованої стратегії розвитку законодавства України про кримінальну відповідальність за господарські злочини. Запропоновано шляхи поліпшення якості законотворчості в цій сфері.

Злочини у сфері господарської діяльності: особливості кримінальної відповідальності

У статті зроблено огляд вітчизняних наукових публікацій, присвячених проблемам кримінальної відповідальності за вчинення злочинів у сфері госпо-дарської діяльності. Констатовано часткову невідповідність назви Розді-лу VII Особливої частини КК України змісту розміщених у ньому криміналь-но-правових заборон. Визначено дискусійні аспекти кримінально-правової ха-рактеристики конкретних господарських злочинів.