О.О. Дудоров народився 6 червня 1967 року у м. Вінниці в робітничій родині Олексія Івановича та Станіслави Володимирівни Дудорових.

Закінчивши 1984 року із золотою медаллю середню школу № 13 у м. Вінниці, вступив на перший курс юридичного факультету Київського державного університету імені Т.Г. Шевченка. Після закінчення першого курсу був призваний на строкову військову службу до Збройних Сил СРСР, яку проходив у роті охорони в/ч 62329 Закавказького військового округу на посаді командира відділення, маючи військове звання – старший сержант.
Після звільнення у запас у 1987 р. продовжив навчання на юридичному факультеті зазначеного навчального закладу, який закінчив у 1991 р., здобувши вищу освіту за спеціальністю «Правознавство».

Отримавши диплом спеціаліста з відзнакою, був розподілений на роботу асистентом кафедри теорії та історії держави та права Чернівецького державного університету імені Юрія Федьковича.

До alma mater О.О. Дудоров повернувся дуже скоро, почавши з листопада 1991 року навчання у стаціонарній аспірантурі Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Працюючи на кафедрі кримінального права і кримінології, він усі подальші роки позиціонував себе як її вихованця.

У листопаді 1994 року Олександр Олексійович був відрахований з аспірантури у зв’язку із успішним захистом дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. Дисертація виконувалась за темою «Проблемні питання кримінальної відповідальності за одержання хабара» у межах наукової спеціальності 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. Заслуговує на увагу те, що в науці кримінального права незалежної України дослідження цієї тематики було одним із перших і стосувалось низки проблемних питань кримінальної відповідальності за одержання хабара, які виникали на етапі переходу від командно-адміністративної системи до демократичного суспільства та запровадження ринкових відносин. Показово, що в подальшому правознавець доклав чимало зусиль у розширенні спектру наукового пошуку, системно вивчаючи злочини у сфері службової діяльності та прискіпливо відстежуючи як шляхи їхньої нормативної регламентації, так і доктринальний розвиток учення про них.

Поряд із дослідженням зазначеної категорії злочинів, у вивченні якої він досяг чимало успіху, О.О. Дудоров займався розробленням таких актуальних проблем кримінального права, як: стадії вчинення злочину; призначення покарання; кримінально-правова кваліфікація; звільнення від кримінальної відповідальності; злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності, злочини проти власності, злочини проти довкілля тощо. Але чи не найбільше ювіляр відомий як дослідник злочинів у сфері господарської діяльності, який зробив вагомий внесок у розвиток доктрини кримінального права за цим напрямом наукового пошуку. В Україні Олександр Олексійович є одним лідерів у становленні та розвитку вчення про злочини у сфері господарської діяльності.

Творчі пошуки О.О. Дудоров розпочав під керівництвом видатного українського правника, громадського та державного діяча Станіслава Сергійовича Яценка (1936 р. – 2014 р.). Саме він був його науковим керівником за кандидатською дисертацією, продовжуючи сприяти науковому зростанню дослідника і надалі.

Постійно відчуваючи наукову підтримку свого Вчителя, О.О. Дудоров успішно акумулював її у захист дисертації на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук, який відбувся у жовтні 2007 р. на засіданні спеціалізованої вченої ради Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Тема його дисертації – «Проблеми кримінально-правової охорони системи оподаткування України» (спеціальність 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право). Офіційними опонентами за дисертацію виступили відомі й авторитетні вчені, фахівці з кримінального права, доктори юридичних наук Вячеслав Олександрович Навроцький, Володимир Михайлович Попович та Євгеній Володимирович Фесенко. Вони підтримали переважну більшість положень, викладених у поданій на захист дисертації О.О. Дудорова, відзначивши, що автору вдалось розробити узгоджену з положеннями і тенденціями розвитку податкового законодавства доктринальну модель диспозицій кримінально-правових заборон, покликаних охороняти систему оподаткування України, і сформулювати на цій основі низку змістовних пропозицій, спрямованих на вдосконалення кримінального законодавства та практики його застосування.

У грудні 1994 року молодий кандидат наук почав працювати на посаді завідувача кафедри в Азовському регіональному інституті управління (м. Бердянськ Запорізької області), фактично поклавши початок розвитку юридичної освіти в приазовському регіоні.

З вересня 2007 року життя і професійна діяльність О.О. Дудорова пов’язані з Луганським державним університетом внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка, де він працював професором кафедри кримінального права, паралельно очолюючи науково-дослідну лабораторію, яка займалась вивченням проблем кримінального законодавства та практики його застосування. За період роботи О.О. Дудорова в університеті Е.О. Дідоренка кафедра кримінального права стала одним із найбільш прогресуючих підрозділів вишу. Досягнення кафедри кримінального права, які неодмінно пов’язувались з ім’ям Олександра Олексійовича, знайшли своє відображення у проведенні різнопланових наукових заходів (міжнародні науково-практичні конференції 2011 р. та 2012 р. за участі провідних учених-правознавців), підготовці та опублікуванні навчальної літератури (підручник із загальної частини кримінального права 2010 року та підручники з особливої частини 2012 та 2013 років, що запам’ятались колегам глибоким і наскрізним підходом до організації викладення навчального матеріалу), розробленні серії практичних посібників, орієнтованих на підвищення ефективності правозастосовної діяльності, активній участі в законопроектній роботі тощо. Такі здобутки не могли залишитись не помітними серед багатьох фахівців, які почали говорити (хай навіть, за твердженням самого О.О. Дудорова, передчасно) про зародження у Луганську власної школи кримінального права.

О.О. Дудоров стоїв на початку створення Луганського місцевого осередку громадської організації «Всеукраїнська асоціації кримінального права», який він очолював протягом 2011 – 2015 років.

З жовтня 2014 р. О.О. Дудоров працював в Запорізькому національному університеті, перебуваючи спочатку на посаді професора, а згодом завідувача кафедри кримінального права та правосуддя.

З вересня 2017 р по січень 2022 р. – провідний науковий співробітник науково-дослідної лабораторії з правових та організаційно-тактичних проблем оперативно-розшукової діяльності, завідувач науково-дослідної лабораторії з проблем попередження, припинення та розслідування кримінальних правопорушень територіальними органами Національної поліції України Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка (м. Сєвєродонецьк, Луганська область).

З січня 2022 р. по теперішній час – професор кафедри кримінально-правової політики та кримінального права навчально-наукового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 2008 році О.О. Дудорову присвоєне вчене звання професора (за кафедрою кримінального права). У 2012 році, як підсумок багаторічної праці на ниві розбудови української науки, Указом Президента йому присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України». Щоправда, як зазначив сам ювіляр в одному із інтерв’ю, основним своїм «званням» він вважає саме професію вченого, адже власне науці він присвятив усе своє життя, маючи як кредо своєї роботи бути широко відомим у колі вузьких фахівців. Формальні ж показники для Олександра Олексійовича завжди залишались не більше, ніж антуражем.

О.О. Дудоров неодноразово входив до складу різних каденцій Науково-консультативної ради як Верховного Суду України, так і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ. Його робота у цьому амплуа неодмінно сприяла підвищенню ефективності діяльності органів судової влади. Зокрема, він зробив істотний внесок у розроблення низки постанов Пленуму Верховного Суду України, які до сьогодні є активно застосовуваними у практичній діяльності: «Про практику застосування судами України законодавства у справах про злочини проти безпеки виробництва»; «Про судову практику у справах про злочини проти власності»; «Про практику застосування судами кримінального законодавства у справах про викрадення, знищення, пошкодження, приховування чи підроблення документів, печаток, штампів та бланків, а також використання підроблених документів»; «Про практику застосування судами законодавства про повторність, сукупність і рецидив та їх правові наслідки»; «Про практику застосування судами законодавства у справах про протидію торгівлі людьми або здійсненню іншої незаконної угоди».
До речі, О.О. Дудоров завжди високо оцінював залучення вчених як консультантів до роботи найвищих судових інстанцій. За його твердженням, це є позитивною тенденцією, яка дозволяє науковцям не відриватись від реалій правозастосування. Учені-правознавці при цьому отримують можливість здійснити доктринальний внесок у діяльність судів, які поміж іншого часто звертаються до здобутків науки у випадку виникнення певних правових проблем, намагаючись знайти шляхи їхнього кваліфікованого вирішення.

Після 2010 р., як відомо, роль члена Науково-консультативної ради при Верховному Суді України дещо змінилась і полягала в наданні експертних висновків з найбільш складних питань кваліфікації злочинів та інших суперечливих випадків застосування кримінально-правових норм. Такі висновки, підготовлені О.О. Дудоровим, завжди характеризувались змістовністю та глибиною, своєю чергою, не раз складаючи основу для подальших наукових розвідок та окремих публікацій автора. Показово, що окрему частину цієї книги складають деякі із зазначених висновків.

Предметом особливої гордості О.О. Дудорова є його учні. Для підготовки кожного з них та їхнього подальшого становлення він доклав чимало зусиль, сприяючи не лише кількісному, а й якісному посиленню потенціалу науково-педагогічних кадрів незалежної України. На сьогодні вчений підготував одного доктора (Є.О. Письменський) та дев’ятьох кандидатів (Г.Є. Болдарь, Г.М. Зеленов, Д.В. Каменський, М.І. Омельяненко, В.В. Балабко, Д.Ю. Степаненко, Я.В. Ризак, Т.М. Тертиченко, М.В. Комарницький) юридичних наук. Ставлення Олександра Олексійовича до своїх учнів завжди вирізнялось повагою до них, толерантністю, доброзичливістю. Він намагається не лише формально виконувати роль наукового керівника чи консультанта, а й всебічно допомагати здобувачам, вчити їх правилам наукової етики, спрямовуючи їхні зусилля в напрямі успішного захисту дисертацій. Такий підхід, на жаль, стає останнім часом скоріше винятком, ніж правилом у середовищі сучасних науковців.

Не зайвим буде також згадати, що для кількох десятків юристів О.О. Дудоров «відкрив двері» у світ великої науки, виступаючи опонентом на захисті як докторських, так і кандидатських дисертацій. При цьому майже кожен його відгук на дисертацію є підготовленим на високому фаховому рівні та заслуговував на опублікування, сприяючи розвитку пропонованої авторами дисертацій дискусії. Нарешті в цій книзі знайшли своє відображення всі відгуки на дисертації, підготовлені вченим за останні роки.

Запропоновані читачеві у цьому виданні наукові праці О.О. Дудорова, які присвячені п’ятдесятиріччю з дня його народження, незважаючи на свою масштабність, не здатні належним чином відобразити його вагомий внесок у розвиток вітчизняної науки кримінального права. За понад двадцять п’ять років науково-дослідної роботи О.О. Дудоров підготував понад 350 опублікованих наукових і навчально-методичних робіт з проблем кримінального права. Серед них: підручники: «Кримінальне право. Загальна частина» (2010 р., у співавторстві), «Кримінальне право. Особлива частина» (2012 р., 2013 р., у співавторстві) «Українське кримінальне право. Загальна частина» (2013 р., у співавторстві); навчальні та практичні посібники: «Кримінально-правова характеристика злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи» (2011 р.); «Злочини проти довкілля: кримінально-правова характеристика» (2014 р., у співавторстві); «Кримінальне право» (2014 р., у співавторстві); монографії: «Злочини у сфері господарської діяльності: кримінально-правова характеристика» (2003 р.), «Ухилення від сплати податків: кримінально-правові аспекти» (2006 р.), «Кримінальна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво» (2012 р., у співавторстві), «Кримінальна відповідальність за незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації» (2014 р., у співавторстві), «Протидія відмиванню «брудного» майна: європейські стандарти та Кримінальний кодекс України» (2015 р., у співавторстві); науково-практичний коментар «Настільна книга детектива, прокурора, судді: коментар антикорупційного законодавства» (2016 р., 2017 р., у співавторстві).

О.О. Дудоров – один з авторів опублікованих протягом 2001 – 2012 років дев’яти перевидань одного з найбільш відомих в Україні науково-практичного коментарю до Кримінального кодексу України (за редакцією М.І. Мельника і М.І. Хавронюка). Ця книга завжди відрізнялась актуальністю, логічним викладенням матеріалу, високим рівнем коментування кримінального законодавства України. Якось Олександр Олексійович зауважив, що вважає себе досить самокритичною людиною, намагаючись постійно відслідковувати, що пишуть колеги з приводу його робіт та відповідним чином реагувати. Іноді, за його словами, це впливало на корегування попередніх позицій або зміну точки зору, іноді – на посилення аргументації. Прикладом такого ставлення до своєї роботи і є згаданий коментар до Кримінального кодексу. Якщо уважно прослідкувати за змінами в тексті цього коментаря, які виникали від одного видання до іншого, то фахівцю стане зрозумілим, що з деяких питань позиція О.О. Дудорова з часом змінюється, еволюціонує.

О.О. Дудоров – постійний автор всеукраїнської правової газети «Юридичний вісник України» та неодноразово відзначався як один з її найкращих авторів. За роки своєї плідної дослідницької діяльності він опублікував понад двадцяти статей у цьому щотижневику, завжди демонструючи зацікавленість у вільному форматі газети, який дозволяв виходити за межі тісних формальних вимог.

Неодноразово одержував подяки від Кординатора проектів ОБСЄ в Україні. Зокрема, у межах реалізації проекту «Допомога правничим школам з просування прав людини» як експерт Координатора проектів ОБСЄ в Україні проводив заняття з кримінального права під час роботи осінніх шкіл із цієї галузі права (м. Київ, м. Харків, 2015–2018 рр.).

Постійний автор всеукраїнської правової газети «Юридичний вісник України». Неодноразово відзначався як один з її найкращих авторів.

За ініціативою і за підтримки Антикорупційної ініціативи Європейського Союзу в Україні (EUACI) у 2019 р. брав участь у тренінгах, які проводились для новопризначених суддів Вищого антикорупційного суду.

Протягом 2018–2019 рр. брав участь у дослідженні «Корупційні схеми: їх кримінально-правова кваліфікація і досудове розслідування», виконуваному у межах проєкту ЄС «Посилення ролі громадянського суспільства у забезпеченні демократичних реформ і якості державної влади». Вказаний проєкт був реалізований Центром політико-правових реформ у порядку надання допомоги аналітикам і детективам Національного антикорупційного бюро України та прокурорам Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. 

Як експерт Координатора проектів ОБСЄ в Україні протягом 2017–2018 рр. брав участь у коментуванні оновленого антикорупційного законодавства. 

За замовленням Представництва Фонду ООН у галузі народонаселення в Україні протягом 2018–2019 рр. брав участь у дослідженні, присвяченому відповідальності за гендерно обумовлене насильство та імплементації Стамбульської конвенції. 

Протягом 2016–2019 рр. здійснював дослідження ефективності реалізації НАЗК адміністративно-юрисдикційної функції в частині протидії адміністративними правопорушенням, які пов’язані з корупцією. Дослідження здійснювалось за підтримки Європейського Союзу в межах проєкту Центру політико-правових реформ «Посилення ролі громадянського суспільства у забезпеченні демократичних реформ і якості державної влади».