Наукові статті
Ст. 14 Конституції України проголосила землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. В Основному Законі закріплено також положення про те, що право власності на землю гарантується; воно набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Реалізація цих конституційних положень значною мірою залежить від здатності держави створити належний механізм протидії земельним правопорушенням.
Наукові статті
Вчиняючи злочин, передбачений кримінально-правовою нормою з бланкетною диспозицією (інакше кажучи, злочин із змішаною протиправністю), суб’єкт порушує вимоги як кримінального закону, так і іншогалузевого джерела права, до якого відсилає зазначена диспозиція. Відповідно, при кваліфікації злочинів із змішаною протиправністю повинні встановлюватись ознаки, які містяться не тільки у кримінальному законі, а й у відмінних від нього нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах і правових звичаях, покликаних конкретизувати вимоги кримінального закону, і за ступенем обов’язковості встановлення ці ознаки є однаковими.
Наукові статті
Своїм завданням Кримінальний кодекс України (далі – КК) має правове забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та громадської безпеки, довкілля, конституційного устрою України від злочинних посягань, забезпечення миру і безпеки людства, а також запобігання злочинам (ч. 1 ст. 1 КК).
Наукові статті
Конституційне положення про неможливість двічі бути притягненим до юридичної відповідальності одного виду за одне і те саме правопорушення (ч. 1 ст. 61 Конституції Україною), відоме ще як принцип «non bis in idem», неодноразово ставало предметом фахового обговорення. Зокрема, досить розповсюдженою є думка про те, що низка положень чинного законодавства України, яке врегульовує особливості кримінальної відповідальності за деякі прояви множинності злочинів, не відповідає зазначеному принципу.
Наукові статті
У статті розглянуто проблемні питання кваліфікації злочину «прийняття пропозиції, обіцянки одержання неправомірної вигоди службовою особою». Ідеться зокрема про можливість визнання злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України, малозначним діянням; відмежування цього злочину від зловживання впливом як самостійного корупційного делікту; кваліфікацію одержання службовою особою неправомірної вигоди за дію (бездіяльність), яку ця особа з урахуванням свого службового становища об'єктивно вчинити неспроможна; співвідношення одержання службовою особою неправомірної вигоди, поєднаного з вимаганням, і такого злочину проти власності, як вимагання, учинене службовою особою з використанням свого службового становища.
Наукові статті
У статті з урахуванням здобутків кримінально-правової доктрини та на підставі проведеного аналізу матеріалів судової практики розглядаються проблеми питання тлумачення й застосування статті 246 Кримінального кодексу України «Незаконна порубка лісу». Надаються пропозиції щодо вдосконалення цієї кримінально-правової заборони.
Наукові статті
У статті аналізується склад злочину, передбаченого статтею 370 Кримінального кодексу України «Провокації підкупу», розглядаються питання кваліфікації цього службового злочину. Обгрунтовується положення про доцільність збереження вказаної кримінально-правової заборони.
Наукові статті
Пропонуючи у свій час власну класифікацію злочинів у сфері господарської діяльності і виокремлюючи серед них злочини проти системи оподаткування, я виходив з того, что критерієм поділу діянь, передбачених нормами, об'єднаними у розділ VII Особливої частини КК України, на види (группи) має виступати видовий (підгруповий) об'єкт злочинів.
Наукові статті
Злочин – одна з фундаментальних категорій кримінального права, клю-чове для цієї галузі права поняття, яке покладено в основу всіх інших кримі-нально-правових понять та інститутів. Термін «злочин» є складним словом, що утворене з іменника «зло» і дієслова «чинити» та означає «вчинення зла», «вчинене зло».
Наукові статті
Призначення покарання – одне з основних питань, вирішуваних судом при постановленні вироку. Воно потребує належної правової регламентації з тим, щоб злочинці несли за вчинене заслужене покарання, а відповідна діяльність суду була б по можливості позбавлена суб’єктивізму і не перетворювалась б на свавілля. Призначення незаконних і несправедливих покарань не лише ускладнює або унеможливлює досягнення вказаних у ч.2 ст.50 КК України цілей покарання, а й підриває авторитет правосуддя, призводить до скасування або зміни вироків, порушує права та свободи людини. Однією із загальних засад призначення покарання згідно з п.3 ч.1 ст.65 КК України є призначення покарання з урахуванням обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання.
