Приводом для написання цих тез стало адресоване нам як членам НКР при Верховному Суді звернення одного із суддів цього Суду (далі – звернення), в якому ставились такі питання: 1) чи зумовлює правовий статус судді необхідність дотримання добровільно взятих на себе обмежень, пов’язаних із здійсненням професійної діяльності, зокрема виконання покладеного на суддю обов’язку щорічно до 1 квітня подавати у спосіб заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства з питань запобігання корупції (далі – НАЗК) декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік за формою, що визначає НАЗК;

2) чи вважатиметься належним способом подання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, передбаченої Законом України від 14 жовтня 2014 р. «Про запобігання корупції» (далі – Закон від 14 жовтня 2014 р.), у письмовій формі, а не в електронному вигляді на офіційному веб-сайті НАЗК за формою, визначеною цим органом? Ці взаємопов’язані питання були порушені через потребу надати належну кримінально-правову оцінку діям судді, яка, будучи суб’єктом декларування, відмовилась подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2020 р. у спосіб, визначений Законом від 14 жовтня 2014 р., і замість заповнення декларації на офіційному веб-сайті НАЗК подала декларацію до зазначеного органу на паперових носіях.
Завантажити